визискувач
ВИЗИ́СКУВАЧ, а, ч. Той, хто визискує; експлуататор.
Потім… найшла нова течія. Говорено багато про бідних пролетаріїв і твердосердих визискувачів (Фр., IV, 1950, 307);
Найбільш хвилювало те, що в п’єсі осміяний був мулла, темний визискувач народу (Коцюб., II, 1955, 142);
На рідкість жорстокими визискувачами виявились поміщики Базилевські (Гончар, Таврія, 1952, 193).
Словник української мови (СУМ-11)