1. Словник української мови в 11 томах

визискувач

ВИЗИ́СКУВАЧ, а, ч. Той, хто визискує; експлуататор.

Потім… найшла нова течія. Говорено багато про бідних пролетаріїв і твердосердих визискувачів (Фр., IV, 1950, 307);

Найбільш хвилювало те, що в п’єсі осміяний був мулла, темний визискувач народу (Коцюб., II, 1955, 142);

На рідкість жорстокими визискувачами виявились поміщики Базилевські (Гончар, Таврія, 1952, 193).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визискувач — визи́скувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. визискувач — -а, ч. Той, хто визискує; експлуататор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. визискувач — ВИЗИ́СКУВАЧ, а, ч. Той, хто визискує; експлуататор. Потім... найшла нова течія. Говорено багато про бідних пролетаріїв і твердосердих визискувачів (І. Франко); Найбільш хвилювало те, що в п'єсі осміяний був мулла, темний визискувач народу (М. Словник української мови у 20 томах
  4. визискувач — ЕКСПЛУАТА́ТОР (той, хто привласнює продукти чужої праці), ВИЗИ́СКУВАЧ, ХИЖА́К, КРОВОПИ́ВЕЦЬ розм., КРОВОПИ́ВЦЯ розм., КРОВОЖЕ́Р розм., СПРУТ розм., ПАРАЗИ́Т розм., П'Я́ВКА розм., ЖИВОДЕ́Р розм., ШКУРОДЕ́Р розм., ШКУРОЛУ́П розм., ЖИВОЇ́Д розм. Словник синонімів української мови
  5. визискувач — Визи́скувач, -ча, -чеві; -вачі, -чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)