визубрювати
ВИЗУ́БРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЗУБРИТИ, рю, риш, док., що, розм.
Механічно завчати що-небудь, не вникаючи у зміст.
Визубрила текст, як папуга (О. Донченко);
– Правопис хай визубрить, – докидаю свого гніву і я (О. Гончар);
– А ти вже й визубрила від корінця до корінця? – усміхнулася Ковалевська (Ю. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)