визувати

ВИЗУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЗУТИ, ую, уєш, док.; наказ. сп. ви́зуй; що і без прям. дод., діал.

Роззувати.

Сень роздяг його, визув і поклав спати (І. Франко);

Присів [Кирило] за хатою, визув черевик, підкотив штанку і заліплював м'якушкою хліба рану (Мирослав Ірчан).

Значення в інших словниках

1. визувати — Визува́ти: — роззувати, знімати взуття [51]  Словник з творів Івана Франка
2. визувати — визува́ти дієслово недоконаного виду роззувати діал.  Орфографічний словник української мови
3. визувати — -аю, -аєш, недок., визути, -ую, -уєш, док., перех., діал. Роззувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. визувати — ВИЗУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЗУТИ, ую, уєш, док., перех., діал. Роззувати. Сень роздяг його [Василя], визув і поклав спати (Фр., І, 1955, 172); Присів [Кирило] за хатою, визув черевик, підкотив штанку і заліплював м’якушкою хліба рану (Ірчан, II, 1958, 88).  Словник української мови в 11 томах