визувати
ВИЗУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЗУТИ, ую, уєш, док., перех., діал. Роззувати.
Сень роздяг його [Василя], визув і поклав спати (Фр., І, 1955, 172);
Присів [Кирило] за хатою, визув черевик, підкотив штанку і заліплював м’якушкою хліба рану (Ірчан, II, 1958, 88).
Словник української мови (СУМ-11)