викидень
ВИ́КИДЕНЬ, дня, ч.
1. Передчасне припинення вагітності; аборт.
Про викидень ніхто не відав, бо Марія тоді приховала це від усіх, переболіла його нишком (І. Білик);
Спори сажки отруйні для тварин і викликають викидні в корів та свиней (з наук. літ.).
2. Недоношений плід, народжений унаслідок перерваної вагітності.
Мутації стають причиною народження мертвої дитини або мимовільного викидня (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)