викликуваний

ВИКЛИ́КУВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до виклика́ти і викли́кувати.

З одної і другої купи хтось викликуваний заходив до канцелярії і голосував (В. Стефаник);

// викли́кувано, безос. пред.

Напевно, напевно, люди йдуть на волю, ті, кого викликувано з “вєщами” вдень (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. викликуваний — викли́куваний дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. викликуваний — -а, -е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до викликувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викликуваний — ВИКЛИ́КУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. теп. ч. до викли́кувати. З одної і другої купи хтось викликуваний заходив до канцелярії і голосував (Стеф., І, 1949, 135).  Словник української мови в 11 томах