виколихуватися
ВИКОЛИ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.
1. Раз у раз колихатися.
Мимо шиї Микити просвистів ніж, врізався в дерев'яний зруб, забриньчав костяною ручкою, виколихуючись у світлі лампи (Григорій Тютюнник);
На аршинній стіні виколихувалась лободина (Є. Пашковський).
2. перен. З'являючись, визрівати, окреслюватися (про яке-небудь почуття, думку і т. ін.).
В її серці поступово виколихувався гнів. Проти кого? Вона й сама того не знала (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)