викопний
ВИКОПНИ́Й, а́, е́.
1. Який добувається з надр землі (про руди, мінерали і т. ін.).
В Україні розміщені великі поклади самородної сірки, кухонної та калійної солей, цементної сировини і ряду інших цінних викопних ресурсів (з наук.-попул. літ.).
2. Який існував у попередні геологічні епохи і який знаходять у відкладеннях земної кори (про тварини, рослини).
Відомо, що вже стародавні греки, вивчаючи рештки викопних тварин, пробували самі тлумачити знахідки окам'янілостей (з наук.-попул. літ.).
3. Дуже застарілий, відсталий; допотопний.
Лікар, мабуть, не найвищого штибу, не першої руки, але хоч я не старий, проте належу до того викопного племені, представників якого майже не залишилося на планеті (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)