викопний
ВИКОПНИ́Й, а́, е́.
1. Який добувається з надр землі (про руди, мінерали і т. ін.).
В Україні розміщені великі поклади самородної сірки, кухонної та калійної солей, цементної сировини і ряду інших цінних викопних ресурсів (з наук.-попул. літ.).
2. Який існував у попередні геологічні епохи і який знаходять у відкладеннях земної кори (про тварини, рослини).
Відомо, що вже стародавні греки, вивчаючи рештки викопних тварин, пробували самі тлумачити знахідки окам'янілостей (з наук.-попул. літ.).
3. Дуже застарілий, відсталий; допотопний.
Лікар, мабуть, не найвищого штибу, не першої руки, але хоч я не старий, проте належу до того викопного племені, представників якого майже не залишилося на планеті (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викопний — У чому відмінність між словами викопний і викопаний? Перше з них прикметник, а друге – дієприкметник. Та головне – ці слова не взаємозамінні. Викопний – належний до минулих геологічних епох. Викопні організми. Викопаний (від викопати) – видобутий із землі, з-під снігу і подібне. Викопаний корч. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- викопний — викопни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- викопний — П. доісторичний, прадавній, прастарий, архістарий. Словник синонімів Караванського
- викопний — -а, -е. Належний до минулих геологічних епох, який викопується з надр землі. Викопні ґрунти. Викопні організми. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викопний — ВИКОПНИ́Й, а́, е́. Належний до минулих геологічних епох, який викопується з надр землі. Відомо, що вже стародавні греки, вивчаючи рештки викопних тварин, пробували самі тлумачити знахідки окам’янілостей (Наука.., 7, 1958, 48); Викопні грунти; Викопні організми. Словник української мови в 11 томах