викопувати
ВИКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОПАТИ, аю, аєш, док.
1. що. Копаючи, робити заглибину, яму в землі і т. ін.
Не вгадаєш, Що каліка виробляє? – Криницю копає! Та й викопав (Т. Шевченко);
Діти викопали двадцять шість ям для дерев (О. Копиленко);
* Образно. І ворон мені викопа могилу, І вихор з плачем мій засипле прах (М. Вінграновський).
2. що. Видобувати що-небудь закопане або те, що перебуває в землі, під снігом і т. ін.
Ми зараз-таки й пішли викопувати ті гроші (Марко Вовчок);
Міцно б'ючи копитами, викопували вони [олені] з-під снігу мох (М. Трублаїні);
– Глянь, Каюм. Всю картоплю викопав Гаркуша (В. Кучер).
3. кого, що, перен., розм. Докладаючи зусиль, вишукувати, знаходити кого-, що-небудь.
[Огнєв (сміється):] Саме прізвище чого варте! Стратегов! І де ти його викопав? (О. Корнійчук);
– Побіжу. Хочу ще деякі цифри викопати (Ю. Збанацький).
◇ (1) Хоч з (з-під) землі́ ви́копай – обов'язково знайди, дістань де завгодно і будь-яким чином; візьми, дістань де хочеш.
Не йме віри, вражий пан. – Давай.., хоч з землі викопай, хоч украдь – каже (І. Нечуй-Левицький);
– Що він говорить? – питає дід Дунай. – Щоб хоч з-під землі викопали, а знайшли тата (М. Стельмах);
– Часом так захочеться сала, що хоч з-під землі викопай, а дай! (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)