викопувати
ВИКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОПАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Копаючи, робити заглибину, яму в землі і т. ін.
Не вгадаєш, Що каліка виробляє? — Криницю копає! Та й викопав (Шевч., II, 1953, 56);
Діти викопали двадцять шість ям для дерев (Коп., Вибр., 1953, 537).
2. Видобувати що-небудь закопане або те, що знаходиться в землі, під снігом і т. ін.
Ми зараз-таки й пішли викопувати ті гроші (Вовчок, I, 1955, 86);
Міцно б’ючи копитами, викопували вони [олені] з-під снігу мох (Трубл., І, 1955, 294);
— Глянь, Каюм. Всю картоплю викопав Гаркуша (Кучер, Чорноморці, 1956, 184);
// Копаючи, викидати на поверхню.
3. перен., розм. Докладаючи зусиль, знаходити, вишукувати кого-, що-небудь.
[Огнєв (сміється):] Саме прізвище чого варте! Стратегов! І де ти його викопав? (Корн., II, 1955, 40);
— Побіжу. Хочу ще деякі цифри викопати (Збан., Переджнив’я, 1955, 111).
Словник української мови (СУМ-11)