викоріняти —
викоріня́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
викоріняти —
див. викорінювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
викоріняти —
ВИКОРІ́НЮВАТИ (дощенту знищувати що-небудь), ВИКОРІНЯ́ТИ, ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ. — Док.: ви́коренити, ви́корчувати, ви́травити. Завдання сатиричного твору викорінювати пережитки тоталітаризму; (Марина:) Гвалтом зла не викорениш (М.
Словник синонімів української мови
викоріняти —
ВИКОРІНЯ́ТИ див. викорі́нювати.
Словник української мови в 11 томах
викоріняти —
Викоріняти, -няю, -єш гл. = викорінювати. Тяжко лежав, на стіну дрався, а я все викореняв оте дання; ото й виходився. Г. Барв. 342.
Словник української мови Грінченка