викорінюватися
ВИКОРІ́НЮВАТИСЯ, юється, ВИКОРІНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВИ́КОРЕНИТИСЯ, рідко ВИ́КОРІНИТИСЯ, иться, док.
1. Винищуватися, усуватися, зникати.
Шлях поета П. Тичини був часом важкий, – залишки минулого не викорінювались за один день або місяць, – але всі ці роки він пролягав “уперед і вище” (з наук. літ.);
– Нехай лучче [краще] викорениться .. усей рід людський! – крикнула Марта Кирилівна (І. Нечуй-Левицький).
2. тільки недок. Пас. до викорі́нювати і викоріня́ти.
Навіть скромні спроби правдиво висвітлити події Великої Вітчизняної війни в часи сталінізму рішуче викорінювалися цензурою (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)