викорінюватися
ВИКОРІ́НЮВАТИСЯ, юється, ВИКОРІНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВИ́КОРЕНИТИСЯ, рідко ВИ́КОРІНИТИСЯ, иться, док.
1. Винищуватися, усуватися, зникати.
Шлях поета П. Тичини був часом важкий, – залишки минулого не викорінювались за один день або місяць, – але всі ці роки він пролягав “уперед і вище” (з наук. літ.);
– Нехай лучче [краще] викорениться .. усей рід людський! – крикнула Марта Кирилівна (І. Нечуй-Левицький).
2. тільки недок. Пас. до викорі́нювати і викоріня́ти.
Навіть скромні спроби правдиво висвітлити події Великої Вітчизняної війни в часи сталінізму рішуче викорінювалися цензурою (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викорінюватися — викорі́нюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- викорінюватися — -юється і викорінятися, -яється, недок., викоренитися, -иться, док. 1》 Винищуватися, усуватися, зникати. 2》 тільки недок. Пас. до викорінювати і викоріняти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викорінюватися — ВИКОРІ́НЮВАТИСЯ, юється і ВИКОРІНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВИ́КОРЕНИТИСЯ, иться, док. 1. Винищуватися, усуватися, зникати. Шлях поета [П. Словник української мови в 11 томах