викроїти —
ви́кроїти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
викроїти —
див. викроювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
викроїти —
ви́кроїти 1. = ви́краяти (ст): Малим діямантом в металевій оправі викроїв кусень шиби й обережно положив його на траву. Відчинити вікно – дурниця (Нижанківський) 2. із труднощами виділити, знайти можливість для нагальної потреби (перев.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
викроїти —
КРО́ЇТИ (розрізати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо), РОЗКРО́ЮВАТИ, КРА́ЯТИ розм.; ВИКРО́ЮВАТИ (вирізати з тканини, шкіри такі частини). — Док.: покро́їти, розкро́їти, покра́яти, ви́кроїти.
Словник синонімів української мови
викроїти —
ВИ́КРОЇТИ див. викро́ювати.
Словник української мови в 11 томах