викроєний

ВИ́КРОЄНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́кроїти.

Іноді, залежно від уподобань замовниці й особливостей її фігури, пришивають до ліфа пряму або розширену донизу спідницю, викроєну навкіс (з навч. літ.);

Післязавтра вечір в Літературно-артистичному товаристві, то там будуть читати мій реферат, викроєний з моєї статті про драму новітню (Леся Українка);

// ви́кроєно, безос. пред.

Пальто було вже майже викроєно – залишались тільки рукави (із журн.).

Значення в інших словниках

1. викроєний — ви́кроєний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. викроєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до викроїти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викроєний — ВИ́КРОЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́кроїти. Іноді, залежно від смаку і особливостей фігури, пришивають до ліфа пряму або розширену донизу спідницю, викроєну навкіс (Нар. тв. та етн.  Словник української мови в 11 томах