викроєний
ВИ́КРОЄНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́кроїти.
Іноді, залежно від уподобань замовниці й особливостей її фігури, пришивають до ліфа пряму або розширену донизу спідницю, викроєну навкіс (з навч. літ.);
Післязавтра вечір в Літературно-артистичному товаристві, то там будуть читати мій реферат, викроєний з моєї статті про драму новітню (Леся Українка);
// ви́кроєно, безос. пред.
Пальто було вже майже викроєно – залишались тільки рукави (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викроєний — ви́кроєний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- викроєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до викроїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викроєний — ВИ́КРОЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́кроїти. Іноді, залежно від смаку і особливостей фігури, пришивають до ліфа пряму або розширену донизу спідницю, викроєну навкіс (Нар. тв. та етн. Словник української мови в 11 томах