1. Словник української мови в 11 томах

викроєний

ВИ́КРОЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́кроїти.

Іноді, залежно від смаку і особливостей фігури, пришивають до ліфа пряму або розширену донизу спідницю, викроєну навкіс (Нар. тв. та етн., 3, 1974, 18);

Післязавтра вечір в Літературно-артистичному товаристві, то там будуть читати мій реферат, викроєний з моєї статті про драму новітню (Л. Укр., V, 1956, 377).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викроєний — ви́кроєний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. викроєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до викроїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викроєний — ВИ́КРОЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́кроїти. Іноді, залежно від уподобань замовниці й особливостей її фігури, пришивають до ліфа пряму або розширену донизу спідницю, викроєну навкіс (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах