викручувати
ВИКРУ́ЧУВАТИ, чую, чуєш, недок., ВИ́КРУТИТИ, учу, утиш, док.
1. що. Вигвинчувати, виймати, висувати що-небудь.
Він викручує помалу скляну затичку і нюхає настій гірського зілля (П. Колесник);
Його мати підійшла до лампи й викрутила ґнотика (П. Панч).
2. що. Скручуючи тканину, видавлювати воду або іншу рідину.
Ще вдосвіта схопився Захар, підійшов до матері біля кабиці надворі, де вона вже викручувала білизну (Іван Ле);
Назустріч ішов мокрий механік. Він уже встиг вилляти воду з чобіт, викрутити онучі й одіж (М. Трублаїні).
3. що. Повертаючи в неприродне положення, пошкоджувати, порушувати сполучення в суглобах (про руку, ногу і т. ін.).
– Били, викручували руки, ножами різали, а хлопці мовчали... (А. Хижняк);
Він був спершу кучером, та як поносили коні, викрутивши йому ногу і переломивши спину, його постановили сторожем в конторі (Панас Мирний).
4. тільки недок., чим. Робити верткі рухи (тілом, якоюсь частиною тіла).
Він кидав ногами, викручував п'ятами, аж земля летіла музикам у вічі (І. Нечуй-Левицький);
Валентинові Модестовичу здалось: перед ним викручує хвостом лукавий собака (Ю. Шовкопляс).
5. кого, що і без прям. дод., перен., розм. Хитрощами здійснювати що-небудь, домагатися чогось.
Треба вибрати в свати доброго крутія, щоб викрутив в їх [них] зайву сотню карбованців (І. Нечуй-Левицький);
// Визволяти, звільняти від чогось.
Зна, що Йосипові треба іти в москалі, від москалів ото і викручує... хитрий старий! (Панас Мирний);
Дивуються [люди], як Ївга .. старалась об Левкові і як таки викрутила його з біди (Г. Квітка-Основ'яненко).
◇ (1) Викру́чувати ру́ки кому – грубо тиснути на кого-небудь, змушуючи робити, виконувати те, що вигідне комусь.
Марія усміхнулась: – Коли погони носили на плечах, тоді вирізували плечі, а тепер будуть викручувати руки (М. Хвильовий);
Наближаються нормативні строки капітального ремонту великих житлових комплексів. Начальникам управлінь викручують руки (з газ.);
(2) Хоч ви́крути (рідко ви́жми):
а) дуже мокрий.
Обутий [Харон] в драні постоли; Із дір онучі волочились, Зовсім, хоть вижми, помочились (І. Котляревський);
На другий день зранку і став він на роботу. Тяжко. Колодязь глибокий та й од млина далекувато. Тільки те й робить, що воду пиряє: і цигарки скрутити нема коли. А чуприна – хоч викрути (А. Головко);
Медовар тяжко відсапувався, витирав піт, що лився йому по щокастому обличчю, борода в нього була хоч викрути (П. Загребельний);
б) (зі сл. мокрий, змокріти і т. ін.) наскрізь, повністю, зовсім.
На Франці одяг, сорочка й спідниця, були мокрі хоч викрути (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)