викручування
ВИКРУ́ЧУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. викру́чувати 1–4.
В ту мить, коли жінка, напіврозігнувшись, взяла однією рукою чергову річ для викручування.., пролунав постріл (І. Багмут);
Покручує [кіт] довгим хвостом та висвічує хижо очима. Ой, стережися, невеличкий горобчику, того лукавого викручування та хижого висвічування! (Панас Мирний).
◇ (1) Викру́чування рук – грубий тиск на кого-небудь, насильне змушування робити, виконувати те, що вигідне комусь.
Платежі до бюджету повинні збиратися лише в рамках закону, без викручування рук (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)