Орфографічний словник української мови

викручування

викру́чування

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. викручування — -я, с. Дія за знач. викручувати 1-4). Викручування рук — про грубий тиск на кого-небудь, що-небудь, аби домогтися потрібного результату.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. викручування — ВИКРУ́ЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. викру́чувати 1–4. В ту мить, коли жінка, напіврозігнувшись, взяла однією рукою чергову річ для викручування.., пролунав постріл (І. Багмут); Покручує [кіт] довгим хвостом та висвічує хижо очима.  Словник української мови у 20 томах
  3. викручування — ВИКРУ́ЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. викру́чувати 1-4. В ту мить, коли жінка, напіврозігнувшись, взяла однією рукою чергову річ для викручування.., пролунав постріл (Багмут, Опов., 1959, 83); Покручує [кіт] довгим хвостом та висвічує хижо очима.  Словник української мови в 11 томах