викручування

ВИКРУ́ЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. викру́чувати 1-4.

В ту мить, коли жінка, напіврозігнувшись, взяла однією рукою чергову річ для викручування.., пролунав постріл (Багмут, Опов., 1959, 83);

Покручує [кіт] довгим хвостом та висвічує хижо очима. Ой, стережися, невеличкий горобчику, того лукавого викручування та хижого висвічування! (Мирний, IV, 1955, 300).

Значення в інших словниках

1. викручування — викру́чування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. викручування — -я, с. Дія за знач. викручувати 1-4). Викручування рук — про грубий тиск на кого-небудь, що-небудь, аби домогтися потрібного результату.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викручування — ВИКРУ́ЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. викру́чувати 1–4. В ту мить, коли жінка, напіврозігнувшись, взяла однією рукою чергову річ для викручування.., пролунав постріл (І. Багмут); Покручує [кіт] довгим хвостом та висвічує хижо очима.  Словник української мови у 20 томах