викручений
ВИ́КРУЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин.ч. до ви́крутити 1-3.
Ледве тримаючись на ногах, як викручена ганчірка, Саїд Алі сідав у машину будівельного відділу (Ле, Міжгір’я, 1953, 201);
Василь устав зі своєї лави і, підтримуючи викручену руку, вийшов наперед (Скл., Карпати, II, 1954, 255).
Словник української мови (СУМ-11)