викручений
ВИ́КРУЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́крутити 1–3.
Сила молодих дерев лежала викручена з землі, жалібно виставивши під холод осіннього неба ніжні обірвані корінці, перемішані з землею (Б. Грінченко);
Василь устав зі своєї лави і, підтримуючи викручену руку, вийшов наперед (С. Скляренко);
// ви́кручено, безос. пред.
За лічені секунди стрімким вихором із градом зруйновано будинки, викручено та поламано дерева, знищено посіви (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)