вила
ВИ́ЛА, вил, мн.
Сільськогосподарське знаряддя з кількома довгими зубами на держаку, що використовується для піднімання, розтрушування сіна, соломи і т. ін.
Ой, покину ціп на току, А вила на стозі (П. Чубинський);
Подавальники подавали вилами снопи на стіжки (І. Нечуй-Левицький);
– Це на місяці намальовано: один одного вилами підкинув, – пояснює Мирон Данилович (В. Барка).
Бра́ти / взя́ти на ви́ла див. бра́ти;
(1) Махові́ ви́ла – довгі вила для накладання сіна на верхівку стогу.
Настромив [чорт] на махові вила чоботи та так їй і оддав, щоб і не доторкнутись до гаспидської відьми (О. Стороженко).
◇ Ви́лами [по воді́] пи́сано <�Ви́лами по воді́> див. пи́саний.
Словник української мови (СУМ-20)