викінчуватися
ВИКІ́НЧУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́КІНЧИТИСЯ, иться, док.
1. Закінчуватися певним чином.
Горловина сорочок правобережного Полісся викінчувалася стоячим або виложистим коміром, а нижня частина рукава – виложистими манжетами (з наук.-попул. літ.).
2. тільки недок. Пас. до викі́нчувати.
Олесь спостерігав, як в умілих руках різьбяра викінчувалася велика ложка (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)