викінчувати
ВИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КІНЧИТИ, чу, чиш, док., що.
Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що-небудь.
Вчора сиділа я до пізньої ночі, викінчувала якесь шитво (О. Кобилянська);
Дві частини [“Повії”] ніяк не діждуться ні доброї години, ні зайвого часу, щоб їх викінчити (Панас Мирний);
Цей словник почали укладати ще в часи журналу “Основа”, та зробити, викінчити його змогла тільки сильна, посидюща особистість, якою і був Борис Грінченко (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)