Словник української мови у 20 томах

викінчувальний

ВИКІ́НЧУВАЛЬНИЙ, а, е.

Пов'язаний із викінченням.

Наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень у галузі створення і впровадження у промисловість систем автоматичного керування, технологій викінчувального оброблювання та зміцнення виробів (з наук. літ.);

Розрізняють полірування попереднє і викінчувальне (з навч. літ.);

// Признач. для викінчення.

Викінчувальні верстати.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. викінчувальний — викі́нчувальний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. викінчувальний — -а, -е. Пов'язаний з викінченням. Викінчувальні роботи. || Признач. для викінчення. Викінчувальні верстати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викінчувальний — ВИКІ́НЧУВАЛЬНИЙ, а, е. Пов’язаний з викінченням. Викінчувальні роботи; // Признач. для викінчення. Викінчувальні верстати.  Словник української мови в 11 томах