викінчувальний

викі́нчувальний

-а, -е.

Пов'язаний з викінченням. Викінчувальні роботи.

|| Признач. для викінчення. Викінчувальні верстати.

Значення в інших словниках

1. викінчувальний — викі́нчувальний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. викінчувальний — ВИКІ́НЧУВАЛЬНИЙ, а, е. Пов'язаний із викінченням. Наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень у галузі створення і впровадження у промисловість систем автоматичного керування...  Словник української мови у 20 томах
3. викінчувальний — ВИКІ́НЧУВАЛЬНИЙ, а, е. Пов’язаний з викінченням. Викінчувальні роботи; // Признач. для викінчення. Викінчувальні верстати.  Словник української мови в 11 томах