Значення в інших словниках
-
викінчувати —
викі́нчувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
викінчувати —
Докінчувати, ЗАКІНЧУВАТИ; (житло) наводити блиск, декорувати.
Словник синонімів Караванського
-
викінчувати —
-ую, -уєш, недок., викінчити, -чу, -чиш, док., перех. Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
викінчувати —
ВИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КІНЧИТИ, чу, чиш, док., що. Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що-небудь. Вчора сиділа я до пізньої ночі, викінчувала якесь шитво (О.
Словник української мови у 20 томах
-
викінчувати —
ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок.
Словник синонімів української мови
-
викінчувати —
Викі́нчувати, -чую, -чуєш, -чує
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
викінчувати —
ВИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КІНЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що-небудь. Вчора сиділа я до пізньої ночі, викінчувала якесь шитво (Коб.
Словник української мови в 11 томах
-
викінчувати —
Викінчувати, -чую, -єш сов. в. викінчити, -чу, -чиш, гл. Оканчивать, окончить, закончить. Викінчити роботу. Вх. Уг. 230.
Словник української мови Грінченка