викінчувати

ВИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КІНЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що-небудь.

Вчора сиділа я до пізньої ночі, викінчувала якесь шитво (Коб., III, 1956, 134);

Дві частини ["Повії"] ніяк не діждуться ні доброї години, ні зайвого часу, щоб їх викінчити (Мирний, V, 1955, 410).

Значення в інших словниках

1. викінчувати — викі́нчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. викінчувати — Докінчувати, ЗАКІНЧУВАТИ; (житло) наводити блиск, декорувати.  Словник синонімів Караванського
3. викінчувати — -ую, -уєш, недок., викінчити, -чу, -чиш, док., перех. Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. викінчувати — ВИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КІНЧИТИ, чу, чиш, док., що. Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що-небудь. Вчора сиділа я до пізньої ночі, викінчувала якесь шитво (О.  Словник української мови у 20 томах
5. викінчувати — див. закінчувати  Словник синонімів Вусика
6. викінчувати — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок.  Словник синонімів української мови
7. викінчувати — Викі́нчувати, -чую, -чуєш, -чує  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. викінчувати — Викінчувати, -чую, -єш сов. в. викінчити, -чу, -чиш, гл. Оканчивать, окончить, закончить. Викінчити роботу. Вх. Уг. 230.  Словник української мови Грінченка