вилаяний

ВИ́ЛАЯНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́лаяти.

Явдоха знову промовчала, і перший раз у житті пішов Павло на роботу не висварений та не вилаяний жінкою (Григорій Тютюнник);

Неслухняний хлопчик був вилаяний і покараний мамою (із журн.);

// ви́лаяно, безос. пред.

Думала вона, що “орать” – це на полі орати, а сьогодні її вилаяно дурною й сказано, що це значить – репетувати (Б. Грінченко).