виливатися
ВИЛИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВИ́ЛИТИСЯ, ллється, рідко ВИ́ЛЛЯТИСЯ, ллється, док.
1. Витікати, литися назовні.
– Пий! – сказав чоловік. Яків узяв. Рука його тремтіла і трунок виливався з чарки (Панас Мирний);
З водопроводу подаватимуть до бака воду. А відти трубами і трубками [вона] оббігатиме компресор, щоб потім виллятися геть (М. Трублаїні);
// перен. Виходити, вибігати звідкись, кудись (про натовп).
Гуде стриманим гудом маса голів, поспішно виливаючись із зали (В. Винниченко);
Охоплені панікою, виливалися лавиною з будинку в'язні (І. Багряний);
Саме мінялися зміни, і з цехів [заводу] виливались потоки людей (Яків Баш).
2. перен. Знаходити своє вираження, вияв (про почуття, особливості характеру).
Радість виливалась стихійно, широко (П. Тичина);
// у що, у чому, чим. Виявлятися якимсь чином, набираючи певної форми.
На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив легінь, зрадила дівка.., – все виливалось у пісню (М. Коцюбинський);
Всі його [Т. Г. Шевченка] думки, його переконання, його віра виливались у цих творах, що нестримно тепер писав (О. Іваненко);
Стримуєш сльози? Що ж, не ридай, Вилитись пісні Словами дай (Л. Первомайський);
Письменник М. Хвильовий не уявляв, у що згодом виллється ця аскетична, сліпа покора жорстокому диктату обставин (з публіц. літ.).
3. Набувати певної форми литтям (у 1 знач.).
Алюмінієві бронзи добре виливаються.
4. Утворюватися внаслідок виливання й застигання розтопленого воску.
Ну, Марусю, загадай, Віск на воду виливай: Що там виллється – пізнай (Л. Боровиковський);
* Образно. Таки нестемісінько він [Чіпка] вийшов, так і вилився з воску!.. (Панас Мирний);
// перен., тільки док., у кого, перен. Стати дуже схожим на кого-небудь.
Вилились, як з воску, в матір (Номис);
– Подивись, – каже вона, – подивись, Химо, усі тройко у його [батька] вилились – мої чорнявенькі! (Марко Вовчок).
5. тільки недок. Пас. до вилива́ти.
З міді, бронзи, латуні виливалися посуд, гармати, дзвони (з наук.-попул. літ.);
Циліндри автомобільних двигунів виливаються з чавуну (з навч. літ.).
Вихо́дити (вилива́тися, виступа́ти) / ви́йти (ви́литися, ви́ступити) з берегі́в див. вихо́дити.
◇ (1) Вилива́тися / ви́литися на папі́р – писатися легко, без труднощів.
Іван .. написав свою натхненну поему “Наймит”. Вилилась вона на папір, як єдиний подих (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)