вилускувати
ВИЛУ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛУСКАТИ, аю, аєш, док., що.
1. тільки вилу́скувати. Те саме, що лу́скати 2.
Сани сунулися по снігу, дзвінки дзвонили, коні порскали, візник вилускував пугою, відчинялася і зачинялася велика залізна брама (Б. Лепкий).
2. Лускаючи, лузаючи, з'їдати все або певну кількість чого-небудь.
У день футбольного матчу за дві години вболівальники вилускують цілі вагони соняхів. І, звичайно, дуже засмічують стадіон (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)