вилушок

ВИ́ЛУШОК, шка, ч., рідко.

Горіх, що випав зі шкаралупи.

Голодні білочки накидалися на принесену їм їжу, швиденько розгризали жолуді, вилушки, сушені гриби – все йшло в хід без перебору (із журн.);

* У порівн. Вона – як вилушок із лісового горішка (із журн.).

Значення в інших словниках

1. вилушок — -шка, ч. Горіх, що випав із шкаралупи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вилушок — Ви́лушок, -шка м. Орѣхъ, выпавшій изъ шелухи.  Словник української мови Грінченка