вилякувати

ВИЛЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛЯКАТИ, аю, аєш, док., кого, розм.

Злякавши, виганяти кого-небудь звідкись.

Кінські копита вилякували з неї [трави] коників, вони розліталися вусібіч рудими бризками, скрекотіли шорстко, неприємно (Ю. Мушкетик);

– Ти от лучче послухай, як колись твоя стара тітка та ведмедя вилякала (Марко Вовчок);

– То ото там, певно, сидить твоя заступниця [морська цариця]. Всю рибу з Чорного моря вилякала (Ю. Збанацький).