вилякати —
ви́лякати дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
вилякати —
-аю, -аєш, док., перех., розм. Злякавши, вигнати кого-небудь звідкись.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вилякати —
ВИ́ЛЯКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Злякавши, вигнати кого-небудь звідкись. — Ти от лучче послухай, як колись твоя стара тітка та ведмедя вилякала (Вовчок, VI, 1956, 335); — То ото там, певно, сидить твоя заступниця [морська цариця].
Словник української мови в 11 томах