вилякати

ВИ́ЛЯКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Злякавши, вигнати кого-небудь звідкись.

— Ти от лучче послухай, як колись твоя стара тітка та ведмедя вилякала (Вовчок, VI, 1956, 335);

— То ото там, певно, сидить твоя заступниця [морська цариця]. Всю рибу з Чорного моря вилякала (Збан., Мор. чайка, 1959, 27).

Значення в інших словниках

1. вилякати — ви́лякати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. вилякати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Злякавши, вигнати кого-небудь звідкись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вилякати — ВИ́ЛЯКАТИ див. виля́кувати.  Словник української мови у 20 томах