виляння —
виля́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
виляння —
-я, с. Дія за знач. виляти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виляння —
ВИЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. виля́ти. У конструкції коліс необхідно передбачити пристрої, що зменшують виляння причіпних ланок (з наук. літ.); Вадим знов почув у його голосі насмішку й виляння, неначе Піддубному ніяково було дивитись гостеві в очі (В. Винниченко).
Словник української мови у 20 томах