1. Словник української мови в 11 томах

вилякати

ВИ́ЛЯКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Злякавши, вигнати кого-небудь звідкись.

— Ти от лучче послухай, як колись твоя стара тітка та ведмедя вилякала (Вовчок, VI, 1956, 335);

— То ото там, певно, сидить твоя заступниця [морська цариця]. Всю рибу з Чорного моря вилякала (Збан., Мор. чайка, 1959, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилякати — ви́лякати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вилякати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Злякавши, вигнати кого-небудь звідкись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилякати — ВИ́ЛЯКАТИ див. виля́кувати. Словник української мови у 20 томах