вимагати
ВИМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко ВИ́МОГТИ, ожу, ожеш; мин. ч. ви́міг, могла, ло; док.
1. чого, що і без дод. Домагатися чого-небудь примусом, погрозами, насильством.
Аби трохи в матері забряжчало в калиточці, зараз і почне [дочка] вимагати (Марко Вовчок);
До його хати прийшов гарно вбраний .. панок, розкрив блискучий портфель, вийняв якийсь папірець із печатками й на підставі того папірця почав вимагати податок від Максима... (І. Багряний);
Вони [новонароджені] галасували, вимагаючи їжі, жалібно кривилися, не відчуваючи біля себе теплого тіла матері (О. Бердник);
З тяжкою бідою я вимогла, що мене до нього допустили (І. Франко).
2. чого, від кого. Очікувати від когось на прояв яких-небудь дій, властивостей, рис, ознак і т. ін.
Він [Іван] не герой... і хто має право вимагати від нього геройства? (М. Коцюбинський);
Не вимагаймо від його більше від того, що він може дати (В. Винниченко).
3. чого, що, від кого, зі спол. щоб. Зобов'язувати до чого-небудь, змушувати робити саме так.
Сергій, Степан та Євген підписали все, що від них вимагала влада, і стали сексотами (секретними співробітниками) таємної служби (В. Винниченко);
Він дуже пильнував їх [накази й протоколи] і вимагав, щоб у протоколах неодмінно фіксувалося, хто саме промовляв і що (Б. Антоненко-Давидович);
– Я вимагав од скіфського царя прислати мені землю й воду, – стояв на своєму Дар'явауш (І. Білик).
4. чого. Потребувати якихось дій.
Він затримався вчора в Карадар'їнській лікарні, де недостатня профілактична робота й великий процент захворювань на малярію вимагали глибшого обслідування і його особистого втручання (Б. Антоненко-Давидович);
Почала [жінка] знову спинатися на ноги. Це вимагало стільки зусиль, що коли нарешті впала грудьми на поручень, то здалося, що це вже кінець (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)