вимагати
ВИМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко ВИ́МОГТИ, ожу, ожеш; мин. ч. ви́міг, могла, ло; док.
1. чого, що і без дод. Домагатися чого-небудь примусом, погрозами, насильством.
Аби трохи в матері забряжчало в калиточці, зараз і почне [дочка] вимагати (Марко Вовчок);
До його хати прийшов гарно вбраний .. панок, розкрив блискучий портфель, вийняв якийсь папірець із печатками й на підставі того папірця почав вимагати податок від Максима... (І. Багряний);
Вони [новонароджені] галасували, вимагаючи їжі, жалібно кривилися, не відчуваючи біля себе теплого тіла матері (О. Бердник);
З тяжкою бідою я вимогла, що мене до нього допустили (І. Франко).
2. чого, від кого. Очікувати від когось на прояв яких-небудь дій, властивостей, рис, ознак і т. ін.
Він [Іван] не герой... і хто має право вимагати від нього геройства? (М. Коцюбинський);
Не вимагаймо від його більше від того, що він може дати (В. Винниченко).
3. чого, що, від кого, зі спол. щоб. Зобов'язувати до чого-небудь, змушувати робити саме так.
Сергій, Степан та Євген підписали все, що від них вимагала влада, і стали сексотами (секретними співробітниками) таємної служби (В. Винниченко);
Він дуже пильнував їх [накази й протоколи] і вимагав, щоб у протоколах неодмінно фіксувалося, хто саме промовляв і що (Б. Антоненко-Давидович);
– Я вимагав од скіфського царя прислати мені землю й воду, – стояв на своєму Дар'явауш (І. Білик).
4. чого. Потребувати якихось дій.
Він затримався вчора в Карадар'їнській лікарні, де недостатня профілактична робота й великий процент захворювань на малярію вимагали глибшого обслідування і його особистого втручання (Б. Антоненко-Давидович);
Почала [жінка] знову спинатися на ноги. Це вимагало стільки зусиль, що коли нарешті впала грудьми на поручень, то здалося, що це вже кінець (Ю. Винничук).
Значення в інших словниках
- вимагати — (ставити вимогу) домагатися, диктувати кому що; (зобов'язуючи) веліти, наказувати, зобов'язувати. Словник синонімів Полюги
- вимагати — вимагати – потребувати Перше з цих слів означає “категорично ставити перед кимось якусь вимогу”. Наприклад: “Понад сто козаків з куреня отамана Лубенка, озброєні, вимагають звільнити сотника Горобця” (Олександр Корнійчук). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- вимагати — вимага́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- вимагати — Домагатися, наполягати на, о. смикати за поли; (борг) правити, допоминатися чого; (від кого) жадати; (погрозами) вимагати <�видирати> горлом <�правдами й неправдами>, приступати з ножем до горла, висварювати, шантажувати... Словник синонімів Караванського
- вимагати — -аю, -аєш, недок., рідко вимогти, -ожу, -ожеш; мин. ч. виміг, -могла, -могло; док., перех. 1》 Настирливо просити що-небудь у когось. 2》 Ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимагати — Визуджувати, домагатися, допоминатися, наповратитися, наполягати, напосідати, напосідатися, насідати, настоювати Фразеологічні синоніми: вимотувати душу; в одну душу вимагати (а він в одну душу: дай); домагатися, як москаль медалі; наступати на горло... Словник синонімів Вусика
- вимагати — ВИМАГА́ТИ чого, з інфін. і зі спол. щоб (ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось), ДОМАГА́ТИСЯ, ДИКТУВА́ТИ кому, що, ПИТА́ТИ що, чого рідше, НАМАГА́ТИСЯ розм. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, спита́ти. Марко. Словник синонімів української мови
- вимагати — Вимага́ти, -мага́ю, -мага́єш, -мага́є чого; ви́могти, ви́можу, -можеш, -жуть; ви́міг, -могла, -могли Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вимагати — ВИМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко ВИ́МОГТИ, ожу, ожеш; мин. ч. ви́міг, могла, ло; док., перех. 1. Настирливо просити що-небудь у когось. Словник української мови в 11 томах
- вимагати — Вимагати, -гаю, -єш сов. в. вимогти, -можу, -жеш, гл. Требовать, потребовать. Вона вимагатиме добрих коней, панського погонича. Левиц. І. 318. Словник української мови Грінченка