вимагати
ВИМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко ВИ́МОГТИ, ожу, ожеш; мин. ч. ви́міг, могла, ло; док., перех.
1. Настирливо просити що-небудь у когось.
Аби трохи в матері забряжчало в калиточці, зараз і почне [дочка] вимагати (Вовчок, І, 1955, 17);
З тяжкою бідою я вимогла, що мене до нього допустили (Фр., III, 1950, 111);
Уже передзвонили й до служби, а піп усе просить бабусю, щоб як-небудь налаяла свого злодія, поки таки виміг, що сказала: — Та цур йому, пек! (Україна.., І, 1960, 147).
2. Ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось.
Він [Іван] не герой… і хто має право вимагати від нього геройства? (Коцюб., II, 1955, 221);
Всі затремтіли і сповнились гніву. Усі вимагають Кари злочинному (Зеров., Вибр., 1966, 305);
[Вартовий:] Понад сто козаків з куреня отамана Лубенка, озброєні, вимагають звільнити сотника Горобця (Корн., І, 1955, 235);
— Бач, мене просять.. Раніше викликали, вимагали з’явитись, а тепер просять (Гончар, Тронка, 1963, 174).
3. Зобов’язувати до чого-небудь, змушувати робити саме так.
Перед тим, як сісти снідати, він чемно відрекомендувався, як цього вимагали місцеві звичаї (Смолич, І, 1958, 47);
Шкода й віддати такого скакуна, але що ж робити, коли того вимагають обставини… (Донч., І, 1956, 140);
// Потребувати чого-небудь.
Драглисте багно огидно чвакало під ногами, і кожен крок вимагав затрати страшних фізичних зусиль (Тют., Вир, 1964, 321);
— Всяке нове діло вимагає досвіду, — говорив Майборода (Кучер, Чорноморці, 1956, 423).
Значення в інших словниках
- вимагати — (ставити вимогу) домагатися, диктувати кому що; (зобов'язуючи) веліти, наказувати, зобов'язувати. Словник синонімів Полюги
- вимагати — вимагати – потребувати Перше з цих слів означає “категорично ставити перед кимось якусь вимогу”. Наприклад: “Понад сто козаків з куреня отамана Лубенка, озброєні, вимагають звільнити сотника Горобця” (Олександр Корнійчук). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- вимагати — вимага́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- вимагати — Домагатися, наполягати на, о. смикати за поли; (борг) правити, допоминатися чого; (від кого) жадати; (погрозами) вимагати <�видирати> горлом <�правдами й неправдами>, приступати з ножем до горла, висварювати, шантажувати... Словник синонімів Караванського
- вимагати — -аю, -аєш, недок., рідко вимогти, -ожу, -ожеш; мин. ч. виміг, -могла, -могло; док., перех. 1》 Настирливо просити що-небудь у когось. 2》 Ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимагати — ВИМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко ВИ́МОГТИ, ожу, ожеш; мин. ч. ви́міг, могла, ло; док. 1. чого, що і без дод. Домагатися чого-небудь примусом, погрозами, насильством. Словник української мови у 20 томах
- вимагати — Визуджувати, домагатися, допоминатися, наповратитися, наполягати, напосідати, напосідатися, насідати, настоювати Фразеологічні синоніми: вимотувати душу; в одну душу вимагати (а він в одну душу: дай); домагатися, як москаль медалі; наступати на горло... Словник синонімів Вусика
- вимагати — ВИМАГА́ТИ чого, з інфін. і зі спол. щоб (ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось), ДОМАГА́ТИСЯ, ДИКТУВА́ТИ кому, що, ПИТА́ТИ що, чого рідше, НАМАГА́ТИСЯ розм. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, спита́ти. Марко. Словник синонімів української мови
- вимагати — Вимага́ти, -мага́ю, -мага́єш, -мага́є чого; ви́могти, ви́можу, -можеш, -жуть; ви́міг, -могла, -могли Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вимагати — Вимагати, -гаю, -єш сов. в. вимогти, -можу, -жеш, гл. Требовать, потребовать. Вона вимагатиме добрих коней, панського погонича. Левиц. І. 318. Словник української мови Грінченка