вималюваний
ВИ́МАЛЮВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́малювати.
Підводиться [Орест] східцями до вітальні, вималюваної стилізованими статичними візерунками (Олесь Досвітній);
Стінгазета. Любовно фарбою вималювана назва (А. Головко);
// ви́малювано, безос. пред.
– А щоб ти, графе, знав, як там [у газеті] тебе й твого Альфонса вималювано! (І. Франко);
У повісті О. Кобилянської вималювано образ Наталки Верковичівни, котра, як і Олена Ляуфлер, зазнає болючих розчарувань, страждає від несприятливих обставин, але не занепадає духом (з наук. літ.);
Пісня Г. Сковороди “Всякому городу нрав і права” – гостра як стріла, дістає вже й “нових” українців, портрет яких вималювано точно з оригіналу (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)