вимах
ВИ́МАХ, у, ч.
Те саме, що по́мах 1.
З моря наближалася шаланда, видко було дружні вимахи весел (Ю. Яновський);
Летить [лелека] низько, безстрашно, за вимахом крил величезних на мить зникає місяця диск (О. Гончар);
Дужий вимах руки – й голена, з довгим чорним оселедцем голова ввірчувалася у сир, що обходив камінь ліворуч, новий помах, і козак пролітав поміж двох каменів, неначе пущена між двох рогачок стріла (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)