Словник української мови у 20 томах

вимацувати

ВИМА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МАЦАТИ, аю, аєш, док., кого, що.

1. Мацаючи, обстежувати або шукати кого-, що-небудь.

Його [сліпого] всаджують на ослоні і підносять чарку. Він, простягнувши руку, тривожно вимацує простір, очевидно, боячись наткнутися на неї випадково та пролити (Григорій Тютюнник);

* Образно. Коли один з прожекторів сягнув аж сюди, блукаючи, вимацуючи живу людину на Сивашах, купи бійців при його моторошному світлі могли здатися острівками комишу (О. Гончар).

2. Мацати з усіх боків, скрізь.

Він [Кіндрат] вимацував щупками своїх зачовганих пальців у верхній кишені блузи рештки тютюнової потерухи, разом зі всіляким іншим сміттям зліпив з того кострубату цигарку, запалив її сірником, напустив запаху палених онуч (У. Самчук);

Він наблизився до неї впритул, хоч звідкіля було йому знати, що це вже останній такий подарунок, але він з цілком захланним розпачем кинувся вимацувати її губами і пальцями (Ю. Андрухович);

* Образно. Несміло почала вчорашня студентка свою агрономічну практику, .. обходила, вивчила, вимацала руками й очима безліч разів усі поля (В. Бабляк).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вимацувати — вима́цувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. вимацувати — див. вимацати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимацувати — вима́цувати: ◊ вима́цувати ґру́нт вияснювати, з'ясовувати, розвідувати (ст): Так він ніколи не говорив: “Ти, Міську, приступай до підпільної організації, будемо разом стріляти різних жлобів і перекинчиків”. Так ніхто не говорить.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. вимацувати — МА́ЦАТИ (доторкатися руками або ногами до когось-чогось, щоб дослідити, упевнитися в чомусь); ЛА́ПАТИ, ГЛЯДІ́ТИ розм. (дотиками рук розшукувати у темноті, розпізнавати щось за допомогою пальців і т. ін.); ОБМА́ЦУВАТИ, ПРОМА́ЦУВАТИ, ОБЩУ́ПУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. вимацувати — ВИМА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МАЦАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Мацаючи, обстежувати або шукати що-небудь. Його [сліпого] всаджують на ослоні і підносять чарку.  Словник української мови в 11 томах