вимовляння

ВИМОВЛЯ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. вимовля́ти.

Сильний придих необхідний головним чином для енергійного вимовляння ряду англійських глухих приголосних і важких комбінацій приголосних (з навч. літ.);

Жахливе світло воскової свічечки ледве осявало Йонову фігуру.., широкі уста, що чудно кривились при вимовлянню [вимовлянні] незрозумілих слів (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. вимовляння — вимовля́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вимовляння — -я, с. Дія за знач. вимовляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимовляння — ВИМОВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. вимовля́ти. Жахливе світло воскової свічечки ледве осявало Йонову фігуру.., широкі уста, що чудно кривились при вимовлянню незрозумілих слів (Коцюб., І, 1955, 243).  Словник української мови в 11 томах