вимок

ВИ́МОК, у, ч., с. г.

Вимокання (посівів, ґрунтів).

Наприкінці непу виникло питання про страхування сільгоспкультур не лише від граду, але й від стихії (посухи, вимерзання, вимоку, шкідників), тобто від фактичного недороду (з наук.-попул. літ.);

Цього року значно менше вимоку на полях, ніж минулого (з газ.).

Значення в інших словниках

1. вимок — ви́мок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вимок — -у, ч., с. г. Ділянка посіву, що загинув від вимокання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимок — ВИ́МОК, у, ч., с. г. Ділянка посіву, що загинув від вимокання.  Словник української мови в 11 томах
4. вимок — Ви́мок, -ка м. Мѣсто, гдѣ вымокъ посѣвъ.  Словник української мови Грінченка