вимок
ВИ́МОК, у, ч., с. г.
Вимокання (посівів, ґрунтів).
Наприкінці непу виникло питання про страхування сільгоспкультур не лише від граду, але й від стихії (посухи, вимерзання, вимоку, шкідників), тобто від фактичного недороду (з наук.-попул. літ.);
Цього року значно менше вимоку на полях, ніж минулого (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимок — ви́мок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вимок — -у, ч., с. г. Ділянка посіву, що загинув від вимокання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимок — ВИ́МОК, у, ч., с. г. Ділянка посіву, що загинув від вимокання. Словник української мови в 11 томах
- вимок — Ви́мок, -ка м. Мѣсто, гдѣ вымокъ посѣвъ. Словник української мови Грінченка